ТИЖДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ
День 3
Осінь у горнятку Поезії
У затишному колі зібралися сьогодні викладачі циклових комісій гуманітарних і соціально-економічних дисциплін. Разом із сучасними авторками Тетяною Пахомою та Оксаною Маїк ми смакували не лише чай , а й тексти, думки, тишу між словами; слухали поезію й прозу, співали, згадували, передбачали — і пізнавали нові грані української літератури.
Тетяно Романівно, дякуємо за інтелектуальну й людську щедрість, за гумор, за Вашу неймовірну харизму.
Ми вперше познайомилися з творчістю Оксани Маїк — поетки, яка говорить осінню, дихає ритмом дощу, торкається серця.
«Я рятуюся віршами —
від зневіри, від розпачу, втоми…» - ці рядки стали лейтмотивом зустрічі, адже кожен із нас — у чомусь рятується словом. У ньому — опора, дотик, присутність.
А ще — були пісні.. Ті, що звучать у голосі, навіть коли мовчиш. Осінні, щирі, з присмаком яблук і кориці.
Гріє ласкою бабине літо
Серце зболене й знов молоде,
Що в любові, як в танці, розквітло
Й паде… Де?... Па-де…де… Па-де-де!
Спасибі за тепле спілкуваня, за щирість, за глибину, за те, що осінь — це не лише пора року, а стан душі. І за те, що «па-де-де» — це не лише танець, а мить, коли слово й серце рухаються в унісон.
